Важко... Сумно.... Одиноко.. Я ніхто... Загублена світом.. Собою.. Тобою.. Життям... Я безпорадна.... Вбита.. Зламана... Знівечена.. Знову ніхто... Я просто нікому непотрібна лялька, об якусь хтось невдало витер ноги.. А вже вкотре просто дали змогу задихнутися?!.. Знову нервовий зрив... Смерть... Смерть??.. А що там?? Що там чекає на мене??.. Мабуть ніхто.. Немає тих, хто б зміг допомогти знайти себе... Але нажаль... Шукати треба в іншому місті.. в іншому житті... іншій людині...мене вже неісну, як особистості... я лише тіло.. Я просто чорна плямка на поверхні землі...Просто дурнувата плямка... Прошу тих, хто намалював цю плямку : "стріть її.....негайно.." Як з голови можна викинути все те, що займає там якусь потрібну позицію?!.. Як мені все остогидло...Як я хочу забути весь цей біль.. Розчарування... спогади... щоб незгадувати більше його і ті кляті дні , де ми поряд...Муки...це солодкі муки... але вони мені непотрібні...я їх нехочу... краще померти і не відчувати цього болю...я хочу усамітнитись...щоб більше ніколи не бачити його...невідчувати, той самий біль, який я відчуваю постійно....я тупа дитина... Чому постійно одне і те ж??... Я одна.... Самотня..... Покинута.... Забута.....
|
|
|
|||